Давні цивілізації

На Закарпатті знайдено поселення людей давністю до мільйона років. 30-40 тис. років тому люди розселилися по всій території України. В добу неоліту (4 тисячоліття до Р.Х.) найбільш відома трипільська археологічна культура. Трипільці будували протоміста, розташовуючи будинки концентричними колами діаметром до 1,5 км.

З VII ст. до Р.Х. у причорноморських степах жили скіфи, які займалися землеробством, скотарством, обробкою металів. Серед золотих виробів скіфських майстрів чимало шедеврів. Скіфів витіснили сармати. Понад тисячу років, від VII ст. до Р.Х. до розорення гунами в IV ст., проіснували на узбережжі Чорного моря грецькі колонії. Найбільша з них - Ольвія, Тіра, Херсонес (біля Севастополя), Понтікапей (Керч).

Київська Русь та Галицько-Волинська держава

Перші згадки про слов'ян дають античні автори І-ІІ ст. Найбільші слов'янські племінні союзи на території України - поляни, древляни, сіверяни. Відомі імена перших полянських князів - легендарного Кия, який заснував Київ, Аскольда і Діра. На землях ільменських словен сформувалася Славія під владарюванням князя Рюрика. Його наступник Олег у 882 р. отримав князівську владу в Києві. Виникла найбільша у середньовічній Європі держава - Київська Русь.

Київський князь Володимир Великий запровадив на Русі християнство за візантійським обрядом. Він розпочав карбування монет з власним геральдичним знаком - тризубом. Найбільшого розквіту Київська Русь досягла при Ярославі Мудрому (1019-1054 рр.).

У 1242 р. татаро-монголи зруйнували Київ. Київська Русь припинила своє існування.

У XIII ст. князь Роман і його син Данило заснували Галицько-Волинську державу. Найбільшими містами її були - Львів і Холм. У середині XIV ст. Волинь відійшла до Литви, а Східну Галичину поглинула Польща.

Козацька держава

Кілька століть тривала боротьба між Москвою та Литвою за землі Київської Русі. У 1569 р. Польща і Литва об'єдналися у федеративну державу - Річ Посполиту. Всі українські землі перейшли під владу Польщі, яка зберегла панівне становище у федерації. На півдні у XV ст. Візантію поглинула Османськії імперія. Владу султанів визнало Кримське ханство. Постійні набіги татарських загонів змушували українців братися за зброю. У безперестанній боротьбі з поневолювачами зароджувалось козацтво.

Зростання цін на хліб в Європі на початку XVI ст. спонукало польську та українську шляхту заводити фільварки для виробництва хліба на експорт. Щоб мати дармову робочу силу, шляхта покріпачувала українських селян. Тікаючи від своїх панів на землі в нижній течії Дніпра, колишні кріпаки заснували там Запорізьку Січ.

У 1648 р. розпочалась козацько-селянська війна під проводом Богдана Хмельницького проти польського панування. На звільнених землях козаки утворювали полковий устрій з виборними органами управління та суду. Народжувалась Українська козацька держава.

Б.Хмельницький не міг подолати могутню Річ Посполиту. Він звернувся за допомогою до Московського царя, уклавши у 1654 р. відповідну угоду. Війна 1654-1667 рр. між Москвою та Річчю Посполитою за Україну закінчилася Андрусівським перемир'ям. Україну поділили навпіл, Правобережжя (без Києва) і Галичина залишилися за Польщею, решту території загарбала Москва. Царі обмежили владу гетьманів. В Україну повернулося кріпосництво. Під час Північної війни гетьман Іван Мазепа прагнув позбутися залежності від царя і виступив на боці шведського короля Карла XII. Але той, у 1708 р., зазнав під Полтавою поразки. За Петра І гетьманська влада була обмежена ще більше.

Катерина II у XVIII ст. ліквідувала українську автономію і зруйнувала Запорізьку Січ. Разом з Австрією і Прусією вона поділила Річ Посполиту і приєднала до Росії Правобережну Україну. Галичина, Буковина та Закарпаття відійшли до Австрійської імперії.

Невмируща нація

На початку XIX ст. українські землі входили до складу двох імперій - Російської і Австрійської. В українських губерніях Росії налічувалося 5,3 млн. поміщицьких і 5,2 млн. державних селян. Вони не мали громадянських прав і виконували феодальні повинності. В Австрійській імперії також існувало кріпацтво. Але після революції 1848-1849 рр. селяни стали вільними. У 1861 р. в Росії теж було скасовано кріпосне право. Серед українців обох імперій активізувалися процеси мовної і культурної консолідації.

Царський уряд забороняв друкування релігійної, науково-популярної і навчальної літератури українською мовою. З розвитком капіталізму в українських губерніях Росії почалась розвиватися важка промисловість, була збудована залізниця.

У Першій світовій війні Росія і Австро-Угорщина були противниками. Понад 3,5 млн. українців в російській армії і понад 250 тис. в австро-угорській змушені були воювати за чужі інтереси.

Відродження державності

В лютому 1917 р. у Росії спалахнула революція. 4 березня в Києві постала Українська Центральна Рада. Її головою був обраний видатний український історик, лідер національно-визвольного руху М. Грушевський.

У листопаді 1917р. Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. Натомість в Харкові більшовики утворили радянську республіку. У січні 1918р. Центральна Рада проголосила незалежність України і уклала мирний договір з Німеччиною та її союзниками. Німецькі та австро-угорські війська окупували Україну. Після поразки Німеччини і Австро-Угорщини, Червона армія зайняла територію України.

13 листопада 1918р. у Львові Українська Національна Рада утворила Західноукраїнську Народну Республіку. 22 січня 1919 р. в Києві було проголошено возз'єднання ЗУНР з УНР. Пізніше обидві українські держави були поглинуті сусідами. Українські землі опинилися у складі чотирьох держав - Росії, Польщі, Румунії і Чехословаччини. У складі СРСР Україна мала статус формально суверенної республіки - УРСР.

У складі СРСР

Радянський Союз більшовики утворили з "незалежних" національних республік ЗО грудня 1922 р. 20-ті роки були періодом ліберальної економічної і національно-культурної політики. Після 1928 р. така політика була припинена. Сталін зосередив у своїх руках всю повноту політичної влади і розпочав цілковите одержавлення радянського суспільства згідно з вимогами партійної програми більшовиків. Проти невдоволених застосовувався масовий терор.

Вістря терору скеровувалося проти України. Його засобами були - голодомор, депортації, духовний геноцид.

Ресурси і можливості держави були використані для створення могутнього воєнно-промислового комплексу і обслуговуючої його інфраструктури. В УРСР було, зокрема, збудовано великі підприємства в галузі паливної, металургійної, машинобудівної та інших галузей промисловості, відкрито десятки вищих учбових закладів. Модернізація радянського суспільства мала яскраво виявлений мілітаристський характер.

Друга світова війна

1 вересня 1939 р. нападом на Польщу Німеччина розпочала Другу світову війну. Радянський Союз приєднав західноукраїнські і західнобілоруські землі, а також Бессарабію і Північну Буковину - споконвічні українські землі. У 1941 р. територія УРСР становила 560 тис. кв. км. Радянізація нових територій супроводжувалася винищенням західноукраїнської еліти. Було репресовано до 10% населення приєднаних земель.

Нападом на Радянський Союз 22 червня 1941 р. Німеччина змусила Сталіна приєднатися до антигітлерівської коаліції. По Україні двічі прокотився вогняний смерч війни - спочатку у східному напрямку, коли наступали німецькі війська, а в 1943-1944 рр. - у західному. На фронтах і в тилу загинуло від 7 до 8 млн. українців. Матеріальні втрати України сягали 40% загальносоюзних.

Повоєнні десятиліття

Післявоєнний світовий устрій визначався країнами антигітлерівської коаліції. Були легітимізовані кордони УРСР (станом на початок Великої Вітчизняної війни). По смерті Сталіна, у березні 1953 р., політичний клімат в СРСР "потеплішав", було припинено практику масового терору. В Україну поверталися жертви сталінських репресій.

З другої половини 50-х років в Україні розпочалося будівництво найсучасніших підприємств ракетної, електронної, хімічної, суднобудівної галузей промисловості, науково-дослідних інститутів світового значення. Розгорнулося житлове будівництво, спорудження культурних об'єктів. Поліпшилося пенсійне забезпечення громадян. В суспільстві поширювались антитоталітарні ідеї.

Директивна економіка була менш ефективна, ніж ринкова. В СРСР почали уповільнюватися темпи економічного розвитку. Світова енергетична криза 70-х років відсунула політичний та економічний колапс СРСР, але ненадовго. Техногенні катастрофи, найбільша серед яких аварія на Чорнобильській АЕС, воєнно-політична конфронтація з державами Заходу заводили Радянський Союз до економічної прірви. Особливо дошкульними наслідки системної кризи тоталітарного ладу були для України.

Розпад імперії

У середині 80-х років Кремль з метою порятунку системи проголосив так звану "перебудову". Конституційна реформа звільнила радянські органи влади від прямого диктату компартії. Навесні 1989 р. пройшли перші з 1917р. відносно вільні вибори народних депутатів СРСР. Через рік відбулись вибори до Верховної Ради УРСР та місцевих рад. До парламенту потрапили представники національно-демократичних сил. Тоталітарний режим не витримав навіть обмеженої демократизації.

Проголошення незалежності України

24 серпня 1991р. Верховна Рада УРСР затвердила Акт про проголошення незалежності України. 1 грудня того ж року відбувся Всенародний референдум, який підтвердив Акт. Одночасно відбулися вибори першого Президента України. Ним став Леонід Кравчук.

8 грудня 1991 року Президент України Л. Кравчук, Президент Російської Федерації Б. Єльцин і Голова Верховної Ради Білорусії С.Шушкевич підписали історичний документ, за яким Радянський Союз припиняв існування. За короткий період Україну визнала більшість держав світу. Швидко почали утворюватися численні інститути нової держави. Розпочались реформи в економіці і законодавстві, створювалась фінансово-грошова система. Україна, як самостійна держава, почала розвивати дипломатичні, економічні та торговельні відносини з усіма країнами світу.

Дев'ять років - невеликий проміжок часу. Однак за цей строк Україна, попри все, досягла прогресу в демократизації суспільства, оновленні соціальної свідомості населення, за цей час вона утвердилася як повноправний суб'єкт міжнародного права.

Демократичний устрій витримав серйозний іспит в червні 1994 р., коли за результатами вільних виборів відбулася конституційна передача влади новому Президентові України Леоніду Кучмі. 28 червня 1996 р. Верховна Рада прийняла Конституцію країни. Міцність демократичних інститутів підтвердили парламентські вибори у березні 1998 р. і президентські вибори у жовтні-листопаді 1999р. Президентом знову був обраний Леонід Кучма.

Реформи в Україні продовжуються, вони охопили всі сфери життєдіяльності та верстви населення. Тривала економічна криза призупинена. В першому півріччі 2000 р. з'явилися ознаки впевненого зростання рівня економічного розвитку.

Київ

Київ - одне з найдревніших міст Європи, засноване 1500 років тому легендарним князем полян Києм. Багато століть це був визнаний центр Київської Русі - "матір міст руських". У Х-XII ст. в Києві проживало близько 150 тис. мешканців. Було побудовано десятки монастирів, церков, існували добре розвинені ремесла. Князь Ярослав Мудрий мав велику бібліотеку. Після татаро-монгольської навали (1242 р.) місто занепадає. Тільки в XVII ст. Київ починає відроджуватися, швидко розвиваються ремесла, торгівля. Київ повертає собі славу релігійного, культурного та освітянського центру східно-слов'янських земель. У 1632 р. відкривається перша в Україні вища школа - Києво-Могилянський колегіум (пізніше Києво-Могилянська академія), у 1834 р. засновано університет ім. св. Володимира (нині - ім. Т. Шевченко).

За радянської влади Київ продовжував відігравати важливу роль в житті України, а в 1934 р. стає столицею Української РСР у складі СРСР. Після Москви та Ленінграда (тепер Санкт-Петербург) Київ займав третю (неофіційну) сходинку в ієрархії міст СРСР.

Сьогодні Київ, столиця незалежної України, - сучасне європейське місто. Тут знаходяться центральні органи влади та управління державою. В Києві відкрито 62 іноземні посольства та 15 генеральних консульств. Тут розташовані представництва та офіси численних міжнародних організацій та компаній.

Населення Києва - понад 2 млн. 600 тис. чол. Місто розкинулось на мальовничих берегах Дніпра на площі 800 кв.км.

Це - великий культурний, науковий, освітянський та промисловий центр України. Тут розташовані провідні театри і музеї, художні галереї та визначні історичні пам'ятки, унікальні архітектурні споруди. В місті жили і творили у різні часи багато видатних політичних, релігійних діячів, вчених, письменників, художників України зі світовим іменем. Історія і сучасність Києва - невід'ємна частка історичної долі України.