Після розширення 1 травня 2004 року Європейського Союзу нашим безпосереднім сусідом стало безпрецедентне за масштабами та глибиною інтеграції об'єднання - єдиний ринок з 25 держав, які провадять єдину зовнішньоекономічну політику.

Розширення зони стабільності та економічного добробуту в Європі цілком відповідає національним інтересам України, і ми щиро раді, що розділова межа між Заходом і Сходом в Європі нарешті стерта. Втім, найпершою нашою турботою було й залишається прагнення не припустити автоматичного перенесення цієї межі на західні кордони України.

Про розширення Європейського Союзу багато говорили, звучало чимало прогнозів. Було очевидно, що вступ до ЄС наших найближчих партнерів і сусідів, окрім беззаперечних переваг, може принести Україні й певні втрати.

Щоб звести потенційні збитки до мінімуму, Уряд затвердив і виконує План заходів щодо використання нових можливостей розширення ЄС та запобігання його негативним наслідкам.

Сьогодні передчасно робити висновки про те, наскільки вдалося уникнути втрат. Однак перші результати обнадійливі: попри денонсацію угод про вільну торгівлю з країнами Балтії, поширення сфери застосування чинних антидемпінгових заходів на нові країни-члени та інші фактори, прогнозованого спаду торговельно-економічних зв'язків між Україною та розширеним ЄС не сталося.

У першому півріччі 2004 року товарообіг з 25 країнами Союзу збільшився порівняно з минулим роком на 46% і сягнув 10,8 млрд. дол. США.

Зросло і надходження прямих інвестицій з країн ЄС - на 35% у порівнянні з першим півріччям минулого року.

Певною мірою вплив негативних факторів нейтралізувало зниження середнього тарифу в нових членах Євросоюзу після розширення. Середньоарифметична ставка митного тарифу країн-кандидатів по товарних позиціях, які займають найбільшу питому вагу в українському експорті до цих країн, складала 4,24%. Водночас, середньоарифметична ставка митного тарифу ЕС на ті ж товарні позиції складає 3,51%.

Проблемні для України наслідки розширення упродовж останніх двох років були в центрі уваги всіх спільних засідань та двосторонніх зустрічей з представниками Європейського Союзу на всіх рівнях: на засіданнях Ради та Комітету з питань співробітництва, Підкомітету з питань торгівлі та інвестицій і, зрештою, на останньому, восьмому саміті Україна - ЄС в липні у Гаазі.

Позиція України в переговорах була б значно сильнішою, якби ми були членами СОТ. Адже ҐАТТ передбачає можливість компенсації країнам, які зазнали втрат внаслідок утворення митних союзів. Крім того, це відкрило б перспективу укладання угоди про вільну торгівлю з ЄС, скасування кількісних обмежень у торгівлі тощо.

Але й в нинішньому статусі Уряду вдалося чимало досягти. А саме, збільшення квот на експорт деяких сталеливарних виробів та збереження поставок до розширеного Союзу певних товарів, які є предметом антидемпінгових заходів ЄС, зокрема карбіду кремнію та нітрату амонію.

Так, 22 червня 2004 р. парафовано Угоду, яка передбачає на 2004 рік квоту на сталь у 607 тис. тонн, замість попередньої у 184,5 тис. тонн. Тривають переговори про збільшення квоти 2005 року щонайменше до 1 млн. тонн.

Прикладом завоювання і утримання позицій на ринку ЄС є торгівля текстилем та одягом. Існуюча Угода дозволила протягом 2001-2004 років скасувати кількісні обмеження на імпорт до ЄС українського краму і ми на практиці отримали вільний доступ на європейський ринок.

Результати не забарилися - обсяги експорту українських товарів цієї групи до країн ЄС у 2003 році досягли 515 млн. дол. США (понад половину всього експорту текстилю з України), українські виробники набули досвіду співробітництва з європейськими партнерами, створено чимало спільних підприємств, поліпшився їхній технічний стан і якість продукції. Наразі Уряд працює над подовженням Угоди.

В ході консультацій у Брюсселі в липні 2004 року Єврокомісія порушила питання щодо втручання держави у ціноутворення в металургійній та хімічній галузях України та винятків у застосуванні закону про банкрутство. Українська сторона надала Єврокомісії вичерпні відповіді і очікує на позитивне рішення.

Вище йшлося про двосторонні договори в окремих галузях, але головний документ, який з 1998 року регулює наші відносини з ЄС - це, як відомо, Угода про партнерство й співробітництво, яка поширюється і на наші двосторонні відносини з новими членами Союзу. В положеннях Угоди Україна взяла на себе певні зообов'язання, виконання яких має знайти юридичне відображення у відповідних законах. Від їх виконання залежить подальший розвиток наших відносин з ЄС, як економічних, так і політичних.

Спільним досягненням уряду та Верховної Ради на цьому напрямі стало ухвалення 18 березня 2004 року Закону "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС". Наразі з метою його імплементації уряд розробляє відповідну нормативно-правову базу, змінює принципи планування, координації та моніторингу процесу гармонізації українського законодавства до європейського.

Уряд спільно з Комісією працює над новими інструментами технічної допомоги та застосуванням в Україні тих програм, які призначались країнам - кандидатам на вступ.

Першим виявом нового підходу стала трансформація Програми прикордонного співробітництва Тасіс у 12 нових програм сусідства, чотири з яких безпосередньо стосуються України.

Новим напрямом співробітництва з ЄС стала робота над Планом дій в рамках Європейської політики сусідства. Його реалізація сприятиме залученню України до спільного ринку та галузевих програм Євросоюзу, розбудові інфраструктурних мереж України, залученню кредитів Європейського інвестиційного банку, прискоренню гармонізації українських законів і стандартів з європейськими.

Звичайно, наші відносини з Європейським Союзом не обмежуються торгівлею і технічною допомогою. Зокрема, вселяє оптимізм і гордість за нашу країну те, що Комісія звернулась до Ради ЄС з рекомендацією розпочати переговори щодо участі України в грандіозному європейському проекті глобальної супутникової системи "Галілео". Це надасть Україні можливість не тільки далі просунутись у космічних технологіях, а й поліпшити справи на Землі: задіяти наш інтелектуальний потенціал, створити додаткові висококваліфіковані робочі місця, залучити інвестиції. Власне, все те, заради чого ми й прагнемо європейської інтеграції.

Сьогодні Європейський Союз з погляду економічних інтересів України - це:

- по-перше, найбільший торговельний партнер, торгівля з яким становить понад третину загального обсягу нашої зовнішньої торгівлі, а торгівля, нагадаю, дає Україні понад 50% ВВП;

- по-друге, найбільший іноземний інвестор - понад 50% усіх прямих іноземних інвестицій;

- по-третє, найбільший донор - понад мільярд євро допомоги з 1991 року;

- і зрештою, надзвичайно принадливий ринок з майже півмільярдним населенням, що впритул наблизився до наших кордонів.

З Європою на благо України - так розуміє уряд своє завдання в нових умовах розширеного ЄС.