Кіно

Визначним явищем XX ст. стала творчість режисера Олександра Довженка. Його фільми увійшли до золотої скарбниці українського і світового кіно. У 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі фільм Довженка "Земля" (1930 р.) був визнаний одним з дванадцяти кращих фільмів усіх часів і народів.

Явищем 60-90-х років стали українські школи поетичного, хронікально-документального та науково-популярного кіно. Фільми українських рсжисеріи успішно демонструвалися на міжнародних кінофестивалях та конкурсах.

Низку престижних міжнародних нагород отримав фільм С. Параджанова "Тіні забутих предків", якиіі увійшов до класики українського кіно (порядз "Вавілоном XX" І. Миколайчука та "Пропалою грамотою" Б. Івченка). В 60-і роки фільм був відзначений головною премією міжнародного кінофестивалю в Мар-Дель-Плата (Аргентина), Кубком фестивалю фести валів у Римі, премією Британської кіноакадемії та Золотою премією в Салоніки (Греція). Фільм "Лебедине озеро. Зона" (С. Параджанов, Ю. Ільєнко, 1990 р.) вперше в історії українського кіно отримав нагороду Каннського кінофестивалю.

Нові художні та документальні фільми пори незалежності розповідають про забуті, або приховувані раніше сторінки української історії, культури, національні традиції. Кращі фільми отримують визнання міжнародної громадськості. Фільми "Фучжоу" Ю. Ільєнка, "Астенічний синдром" К. Муратової та "Голос трави" Н. Мотузко мали значний резонанс на кінофестивалях у Каннах, Роттердамі, Берліні. Успіхом вітчизняних кінематографістів став фільм В. Криштофовича "Приятель небіжчика", який буї! представлений у престижній програмі "Двотижневик кінорежисера" у Каннах. На 36-му кінофестивалі в Сан-Ремо українському фільмові "Ізгой" (В. Савельєв) присуджено Гран-Прі.

Література

За часів Київської Русі набула поширення богословська література. Збереглося понад 1500 літописних списків. Пам'ятками тих часів є повісті про рівноапостольних святих - Ольгу та Володимира, великомучеників Бориса і Гліба, перший писаний звід законів - "Руська правда", давньоруський літопис "Повість времінних літ", героїчна поема "Слово о полку Ігоревім". Середньовіччя залишило у спадок безліч історичних пісень, дум, ліричної і побутової поезії, народної прози.

У XVI ст. з'являються друкарні, а вже в XVIII ст. у Києві, Чернігові, Львові, Луцьку, Кременці, Умані та інших містах України діяли 13 друкарень. У 1776р. вийшла "Львівська газета" - перший український часопис.

Протягом ХУІ-ХУПІ ст. українська література відроджується і набуває поширення, незважаючи на протидію польської і російської влади. До нашого часу дійшли козацькі літописи, сотні літературних творів, написаних українською мовою. Широкого визнання набула діяльність видатного українського філософа, письменника і просвітителя Г. Сковороди (XV ст.). Публікація у 1798 р. поеми І. Котляревського "Енеїда", що увійшла до скарбниці світових надбань, започаткувала нову добу української літератури, проклала їй шлях за межі України. У 1840 р. вийшла збірка поезій видатного українського поета Тараса Шевченка "Кобзар". Т. Шевченко підніс українську літературу до світового рівня, забезпечив їй міжнародне визнання. Як письменник і художник, борець за свободу українського народу, він відіграв визначну роль у національному відродженні XIX ст. Поряд з ним суттєво збагатили українську літературу XIX ст. такі видатні українські письменники, як І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, І. Нечуй-Левицький, П. Грабовський та ін. Їхні твори та громадська діяльність стали передумовою розгортання національно-визвольного руху ук раїнського народу.

Творчість українських письменників XX ст. розвивалась в умовах, коли частина з них працювала в Україні, частина - в розсіяній по світу діаспорі. Багато літераторів-патріотів, серед яких - В. Винниченко, П. Тичина, О. Вишня, В. Сосюра, В. Стус, О. Гончар, Л.Костенко та інших, писали свої твори долаючи супротив тоталітарного радянського режиму. Збагатили національну літературу О. Теліга, І. Багряний, Ю. Липа та інші, які творили далеко від рідної землі.

Незалежність створила сприятливі умови для розвитку української літератури. Твори визначних українських письменників, які були недоступні для українських читачів, стали сьогодні їх надбанням.

Засоби масової інформації

Зростає роль засобів масової інформації (ЗМІ) в демократичному та культурному житті незалежної України.

У 1990 р. були зареєстровані перші недержавні та приватні газети, журнали, інформаційні агентства та телерадіокомпанії. Нині понад 10 тис. друкованих видань, сотні електронних ЗМІ всіх форм власності висвітлюють суспільно-політичне життя країни, її зносини з іншими державами світу. ЗМІ діють в умовах дотримання свободи слова, гарантії вільної діяльності журналістів та видавців, вільного доступу громадян до друкованої продукції, передач радіо та телебачення.

Друковані ЗМІ

На початку 2000 р. в Україні зареєстровано 3816 загальнодержавних періодичних видань, з них газет - 1568, журналів - 1720. Більшість видавців друкованих ЗМІ - приватні компанії (53% видань). Лише 9% видань належить державним установам. Серед видавців є громадські об'єднання (8,8% видань), навчальні та наукові заклади (13,5%). В публікаціях переважає загально-політична, рекламно-інформаційна тематика та теми дозвілля. В регіонах України виходить понад 6100 видань.

Більшість часописів в Україні виходить українською та російською мовами. Найпоширеніші - двомовні видання, на другому місці - видання, що виходять лише українською мовою, на третьому - російськомовні. Збільшується кількість видань, що виходять мовами національних меншин, які проживають в Україні, іноземними мовами.

Електронні ЗМІ

Населення України має змогу слухати радіо та переглядати телепередачі. Працюють два загальнонаціональні державні телеканали - УТ-1 та УТ-2, громадське телебачення, десятки недержавних телекомпаній, лідерами серед яких є Інтер, Новий канал, СТБ, ІСТУ, ТЕТ, ЮТАР. Діють регіональні та місцеві телерадіокомпанії.

Велика увага надається розвиткові мережі Інтернет, цифровим технологіям обробки та обміну інформацією, включенню України до різноманітних глобальних інформаційних систем.

Музика

Народна музична творчість сягає своїми коріннями часів Київської Русі. Це насамперед обрядова поезія та пісні, обжинкові пісні, голосіння. З XV ст. розвиваються суто українські фольклорні жанри - думи та історичні пісні, кобзарське мистецтво. Найвідомі шими осередками музичної освіти тієї пори були Глу хівська співоча школа та Києво- Могилянська академія. З їх стін вийшли найяскравіші зірки української музики ХУИ-ХУП ст.: Д. Бортнянський, М. Березовський та А. Ведель.

Перша українська опера "Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського була написана у 1863 р. Основоположником української класичної музики є М.В. Лисенко (1842-1912 рр.). В XX ст. музичні традиції української класики продовжили Л. Ревуцький, Б.Лятошинський. С.Людкевич, В. Барвінський, К. Данькевич, Г. Майборода та інші.

В роки незалежності отримує стимул подальший розвиток українська пісня, з'являються нові музичні жанри в масовій музиці: козацька і кантова авторська пісня, поліський магічно-закликальний поп, коломийковий реп. Зросла кількість фестивалів та конкурсів, серед яких провідне місце належить "Таврійським іграм". Традиційним стало проведення в Україні міжнародних фестивалів оперного мистецтва, органної та фортепіанної музики, конкурсів піаністів, скрипалів.

Релігія

В Україні налічується понад 24 тис. релігійних об'єднань та громад. За роки незалежності кількість релігійних центрів збільшилася з 104 до 232, монастирів до 261, духовних навчальних закладів - 122, недільних церковних шкіл - 7 тис., церковних братств - 50.

У 988 році відбулося хрещення Київської Русі. Впливовішою релігійною течією України є православ'я.

Воно представлене трьома церквами: Українська Православна Церква (канонічне підпорядковується Московському патріархату) нараховує 70% усіх православних громад, Українська Православна Церква - Київського патріархату - 20% громад, Українська Автокефальна Православна Церква - 9,8% громад.

З 1596 р. існує Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). Заборонена у 1946 р. і легалізована в грудні 1989 р., вона відновила свою структуру Її громади зосереджені основним чином в Галичині, на Закарпатті та в діаспорі.

782 парафій та 39 монастирів налічує Римо-Католицька Церква.
Близько 4,5 тис. громад об'єднують протестантів різних течій.
В Україні діють 172 іудейських та 368 мусульманських громад.

Спорт

Україна завжди була в числі країн-лідерів світового спорту. Вже на перших Олімпійських іграх 1952 р. в Гельсінкі, в яких брала участь команда СРСР, 25 українських атлетів, що входили до її складу, вибороли 20 нагород - 10 золотих, 9 срібних та бронзову медаль. Якби в столиці Фінляндії українські спортсмени виступили окремою командою, то вона посіла б 5-те місце в неофіційному командному заліку.

У світі відомі імена чемпіонів Олімпійських ігор, світу та Європи гімнастів Л. Латиніної (її досягнення - 9 золотих, 5 срібних та 4 бронзових олімпійських медалей в 1956-1964 рр. - неперевершено й досі), Б. Шахліна та В. Чукаріна, легкоатлетів В. Борзова, В. Голубничого, важкоатлета Л. Жаботинського, фехтувальника Г. Крісса, яхтсмена В. Манкіна.

Жіноча гандбольна команда "Спартак" із Києва понад 25 років перебувала в зеніті слави, 20 разів підряд вона ставала переможницею першостей СРСР, 13 разів здобувала Кубок європейських чемпіонів (спартаківський колектив занесено в Книгу рекордів Гіннеса).

Київський футбольний клуб "Динамо" незмінний учасник європейських клубних чемпіонатів. Тренер команди В. Лобановський - знаний у світі фахівець. Улюбленці українських вболівальників двічі ставали володарями Кубка володарів кубків, у 1975 р. здобули Суперкубок УЄФА, а Їх нападники О. Блохін та [. Бєланов визнавалися кращими гравцями континенту. А. Шевченко - гравець "Динамо", а нині італійського "Мілану", забивши 24 голи в Італійському Скудетто, став лідером сезону 1999/2000 року.

На літніх Олімпійських іграх 1996 р. в Атланті українська збірна зайняла дев'яте місце серед 197 країн-учасниць, виборовши 9 золотих, 2 срібних та 12 бронзових нагород. Поряд із такими досвідченими атлетами, як С. Бубка, нове покоління українських атлетів гідно представляє Україну на міжнародній арені. Яскравим прикладом є успіхи боксерів братів Кличко. А. Медведєв входить до групи провідних тенісистів світу.

В Олімпійських іграх, які відбудуться у столиці Австралії Сіднеї, у вересні-жовтні 2000 р., братиме участь збірна команда України. В її складі 234 талановитих спортсменів, які претендують на призові місця та золоті нагороди Олімпіади у 27 видах спорту.

Театр

Витоки українського театру сягають міфології стародавніх слов'ян. Вже у Київській Русі існували княжий і дружинний театри. У 1573 р. з'являється перпіиіі ляльковий театр-вертеп. У другій половині XVIII ст. в Україні зароджується професійний театр. Засновником сучасного українського театру вважається Лесь Курбас. Незважаючи на утиски радян ської влади, національні традиції українського театру продовжували розвиватися, кількість театрів, теат ральних колективів постійно зростала. Чимало укра їнських режисерів та акторів досягл й визнання у світі.

Незалежність окрилила мистецтво театру. З'явились приватні театри, проводяться театральні фестивалі, які збирають кращі творчі колективи з України та багатьох країн Європи, Америки і Азії. Серед них фестивалі "Мистецьке Березілля" (м. Київ), "Золотий Лев" (м. Львів), конкурс артистів балету імені С. Ли-фаря (м. Київ). Новаторською діяльністю відзначаються діячі театру І. Борис, С. Данченко, С. Мойсеєв, 15. Петров та інші. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого впливає на світову театральну естетику кінця XX ст. Серед провідних акторів сучасного українського театру - Б. Ступка, Б. Козак, Ф. Стригун, А. Роговцева, В. Заклунна і багато інших.

Народні звичаї і обряди

В обрядах і звичаях українців, усній народній творчості переплітаються давньослов'яцська, дохристиянська та християнська культури. Обряди, пов'язані з народним календарем, групуються навколо релігійних свят Різдва , Великодня і Зелених Свят, Івана Купала, Нового року та осінніх свят, що знаменують завершення сільськогосподарських робіт.

У кожній місцевості існують традиційні весільні обряди, родинні свята, звичаї, пов'язані з різновидами праці (обряд першого засіву, вихід на полонину, обжинки та ін.). Символами обрядової культури є дідух, писанки, свячена вода, традиційні страви: кутя, пасха, вареники, млинці. Обряди супроводжуються народними танцями, колядками, щедрівками, ворожіннями, освяченням водою.

Образотворче мистецтво

В Україні збереглися численні пам'ятки древньої культури. Зокрема, кам'яні церкви та собори часіїі Київської Русі. Традиції давньоруського мистецтв;! в Україні завжди поєднувалися з досягненнями західноєвропейської культури. Серед домінуючих архітектурних стилів, що поширюються в Україні в ХУІ-ХІХ ст. - козацьке бароко, рококо, класицизм, романтизм тощо. На півдні України, особливо в Криму, від давніх часів лишились споруди-пам'ятники вірменської, грецької та італійської культури, татарські мечеті. Набуло розвитку садово-паркове мистецтво. XX ст. характеризується розбудовою міст, спорудженням великих промислових, громадських, соціально-культурних будівель.

Збереглися мозаїки та фрески Софійського собору в Києві, орнаментальні прикраси. Від Київської Русі до нас дійшли лише поодинокі твори образотворчого мистецтва.

З середніх віків простежується вплив Ренесансу на українську культуру. У мистецтві спочатку це відображається в іконописі, пізніше - у портретному живописі. Поступово поширюється жанровий живопис, який значною мірою висвітлює тематику національно-визвольної боротьби народу за незалежність.

Визначний вплив на розвиток українського мистецтва справила творчість Т. Шевченка. Мальовнича природа надихала на зображення її поетичних краєвидів багатьох визначних українських та російських живописців середини XIX ст. початку XX ст.: І. Репіна, І. Айвазовського, А. Куїнджі та інших. Початок ХХст. характерний інтенсивним розвитком авангард них теч і й в живописі та скульптурі. Найвиразніші представники українського авангарду В. Єрмилов, К. Малєвич, О. Богомазов, скульптор О. Архипенко та ряд інших митців. Визначну роль у розвитку образотворчого мистецтва України XX ст. відіграли М. Бойчук, Г. Нарбут, Т. Яблонська, Г. Якутович, М. Примаченко та інші.

Сьогодні гідне місце в світі посідає українська графіка, українська карикатура.